Як Європа і Англія закохались у чай: від кав’ярень до afternoon tea
Як заморський аптечний дивовижний напій за двісті років став символом Британії: королева-португалка, крамниця на Стренді, податок у 119% і герцогиня, що вигадала п'ятигодинний чай.
Історія чаю в Англії — це історія про те, як екзотичний і дуже дорогий заморський напій за двісті років став символом цілої нації. Сьогодні важко уявити британця без чашки чаю з молоком, але ще в середині XVII століття більшість англійців навіть не чули про нього. Шлях від перших оголошень у лондонських кав’ярнях до ритуалу п’ятигодинного чаювання пролягав через королівський двір, податкову політику, контрабанду й аристократичні примхи.
Щоб зрозуміти, як Європа і зокрема Англія закохалися в чай, варто почати з Нідерландів, де цей напій з’явився раніше, ніж на Британських островах. А потім простежити, як португальська принцеса, торговець із вулиці Стренд і одна голодна герцогиня змінили звички цілої країни.
У статті ми відокремимо задокументовані події з датами від гарних, але сумнівних переказів, а наприкінці дамо практичні поради, як влаштувати власний англійський afternoon tea.
Голландці відкривають Європі чай
Першими систематично возити чай до Європи почали голландці. Нідерландська Ост-Індська компанія доставила перші партії китайського чаю до Амстердама на початку XVII століття. Британська асоціація чаю й настоїв (UK Tea & Infusions Association) називає 1606 рік як дату першого вантажу з Китаю до Голландії; в інших джерелах фігурує приблизно 1610 рік. У будь-якому разі саме голландці стали першими великими постачальниками чаю на континент.
Тоді це був товар для заможних: дорогий, рідкісний, оповитий ореолом Сходу. Спершу його продавали в аптеках і сприймали як щось середнє між делікатесом і дивовижею. Саме через голландців в англійську мову прийшло слово tea — від південнокитайської вимови «те», яку вони запозичили в торговців із провінції Фуцзянь.
Як починалася історія чаю в Англії: кав’ярні та оголошення
До Англії чай потрапив через кав’ярні. 1657 року лондонський торговець тютюном і власник кав’ярні Томас Гарвей почав продавати чай — і як листя, і як готовий напій — у своєму закладі в Ексчейндж-Алей. Уже наступного року, 30 вересня 1658-го, в газеті «Mercurius Politicus» вийшла перша в Англії газетна реклама чаю: кав’ярня «Sultaness Head» пропонувала «чудовий китайський напій», який, за словами рекламодавців, схвалювали всі лікарі. Це твердження, звісно, варто сприймати як рекламу свого часу, а не як медичний факт.
Ще одне раннє свідчення лишив відомий щоденникар Семюел Піпс. 25 вересня 1660 року він записав, що вперше скуштував «китайський напій», який ніколи раніше не пив.
Кав’ярні як чоловічий світ
Лондонські кав’ярні XVII–XVIII століть були місцями ділових розмов, новин і політичних суперечок — і відвідували їх переважно чоловіки. Це важлива деталь: щоб чай став домашнім, «жіночим» і родинним напоєм, йому потрібно було вийти за двері кав’ярень.
Катерина Браганса: королева, яка зробила чай модним
1662 року англійський король Карл II одружився з португальською принцесою Катериною Брагансою. Португалія на той час мала давні торговельні зв’язки з Азією, і при португальському дворі чай уже знали. Нова королева принесла цю звичку до Лондона, і чай швидко став модним серед аристократок. Саме завдяки двору він набув репутації вишуканого світського напою, який пристойно пити вдома й пропонувати гостям.
Невдовзі поет Едмунд Воллер присвятив королеві вірш «Про чай, схвалений Її Величністю» — одне з перших поетичних звернень до чаю англійською мовою. Часто можна прочитати, що Катерина привезла скриню чаю в посагу, але надійних документальних підтверджень цієї деталі ми не знайшли, тож вважаймо її гарним переказом.
У 1664 році англійська Ост-Індська компанія зробила своє перше замовлення — близько 100 фунтів китайського чаю. Для порівняння: сьогодні стільки може продати за тиждень невелика чайна крамниця. Але це був початок великої торгівлі.
Томас Твайнінг і перша чайна крамниця
1706 року Томас Твайнінг придбав кав’ярню «Tom’s Coffee House» на лондонській вулиці Стренд, 216. Він робив ставку саме на чай, і справа пішла так добре, що 1717 року він розширив заклад, приєднавши три сусідні будинки. Поступово кав’ярня перетворилася на чайну крамницю, куди приходили не посидіти, а купити чай додому, — а це відкривало для чаю зовсім інший, домашній ринок.
Фірма Twinings працює за адресою Стренд, 216, досі. Її логотип, створений 1787 року, вважається найстарішим логотипом у безперервному використанні. Це рідкісний приклад, коли історичну крамницю XVIII століття можна відвідати й сьогодні.
Податки, контрабанда і Закон 1784 року
Чим популярнішим ставав чай, тим більше ним цікавилася казна. Перший податок на чай у Британії запровадили 1689 року, і згодом ставки тільки зростали. До другої половини XVIII століття сукупне мито на чай сягнуло приблизно 119 відсотків. Результат передбачуваний: процвітала контрабанда.
За оцінками Британської асоціації чаю й настоїв, наприкінці XVIII століття в країну нелегально ввозили близько 7 мільйонів фунтів чаю на рік. Контрабандисти мали цілі мережі на узбережжі, і для багатьох покупців нелегальний чай був єдиним, який вони могли собі дозволити.
Commutation Act: чай для всіх
1784 року уряд прем’єр-міністра Вільяма Пітта Молодшого ухвалив Commutation Act — закон, який знизив податок на чай із 119 до 12,5 відсотка. Контрабанда миттєво втратила сенс, легальний чай подешевшав, і його почали пити не лише заможні, а й робітники. Саме з цього моменту можна говорити про чай як про справді національний британський напій.
Анна, герцогиня Бедфорд, і народження afternoon tea
У XIX столітті аристократи обідали дедалі пізніше — о сьомій-восьмій вечора. Проміжок між ланчем і вечерею ставав дуже довгим. Традиція пов’язує появу післяобіднього чаювання з Анною Марією Расселл, герцогинею Бедфорд. У 1830–1840-х роках вона почала просити подавати собі в покої чай і легкі закуски посеред дня, а згодом запрошувати на таке чаювання подруг.
Варто зазначити: історики сперечаються, чи справді герцогиня «винайшла» цей звичай, чи лише зробила модним те, що вже існувало неформально. Але саме з її ім’ям пов’язують перетворення перекусу на світський ритуал, який швидко поширився серед вищих і середніх класів.
High tea і afternoon tea — не одне й те саме
Ці поняття часто плутають, хоча історично вони протилежні за змістом:
Afternoon tea (його ще називали low tea) — легке чаювання вищих і середніх класів приблизно о 16–17 годині: тонкі сендвічі, випічка, тістечка, чай.
High tea — ситна вечеря робітничих родин о 17–19 годині після робочого дня: гаряча страва, м’ясо, хліб, пироги і, звісно, чай. Назву пов’язують із тим, що її подавали за високим обіднім столом.
Тож якщо вам пропонують «елегантний high tea» з мініатюрними тістечками, історично це радше afternoon tea.
Від китайського до індійського: як змінювалася британська чашка
Упродовж XVIII століття весь чай у Британії був китайським. Англійська Ост-Індська компанія мала монополію на торгівлю з Китаєм, і лише 1834 року ця монополія припинилася. Приблизно тоді ж британці почали вирощувати чай у власних колоніях: 1839 року в Лондоні відбувся перший аукціон ассамського чаю з Індії.
Далі зміни пішли стрімко. Уже 1888 року, за даними Британської асоціації чаю й настоїв, імпорт індійського чаю до Британії перевищив китайський. Згодом до Індії долучився Цейлон (Шрі-Ланка), і британський смак остаточно зсунувся в бік міцного чорного чаю, який так добре поєднується з молоком. Докладніше про цю історію ми розповідаємо в окремій статті про чайне шпигунство й народження індійського та цейлонського чаю.
ХХ століття: картки, пакетики й кінець аукціонів
Під час Другої світової війни й після неї, у 1940–1952 роках, чай у Британії продавали за картками — настільки важливим він вважався для щоденного життя. У 1970-х роках масово поширилися чайні пакетики, які поступово витіснили листовий чай у більшості домівок. А 29 червня 1998 року відбувся останній Лондонський чайний аукціон — символічне завершення епохи, коли Лондон був головним чайним ринком світу.
Етикет англійського чаювання
Класичне афтернун-чаювання має впізнавану структуру. На багатоярусній підставці знизу розкладають сендвічі (часто з огірком або яйцем), посередині — сконі з густими вершками й джемом, угорі — тістечка. Їдять знизу вгору: від солоного до солодкого.
Чай подають у порцеляновому чайнику, до нього — молоко або лимон, але не обидва разом, бо лимон змушує молоко згорнутися. Етикетні порадники вікторіанської доби описували такі прийоми як найневимушеніші з усіх домашніх: запрошення надсилали без особливих формальностей, а гості часто заходили ненадовго й підтримували легку розмову.
Одвічна суперечка: молоко до чи після
Британці досі жартома сперечаються, що наливати першим — молоко чи чай. Одні вважають, що молоко першим захищає тонку порцеляну від окропу, інші — що лише так можна контролювати міцність. Єдиної правильної відповіді немає, і в цьому частина шарму традиції.
Практичний блок: afternoon tea удома
Щоб влаштувати англійське чаювання, не потрібна ні герцогиня, ні срібний сервіз. Достатньо міцного чорного чаю, кількох простих страв і трохи часу.
Чай
На 250 мл
Температура
Час
З чим подавати
Цейлонський крупнолистовий
3 г
95–100 °C
4–5 хв
З молоком або без
Earl Grey
3 г
95 °C
3–4 хв
З лимоном, без молока
Дрібнолистовий чорний
2–3 г
95–100 °C
3 хв
З молоком
Прогрійте чайник гарячою водою перед заварюванням.
Молоко подавайте холодним в окремому глечику.
Приготуйте 2–3 види сендвічів, сконі та одне-два тістечка.
Час — між 15:30 і 17:00, як і годиться.
Часті запитання
Коли чай з’явився в Англії?
Перший задокументований продаж чаю в Лондоні — 1657 рік (кав’ярня Томаса Гарвея), перша газетна реклама — 1658 рік.
Чи правда, що англійці пили чай ще до голландців?
Ні. Голландська Ост-Індська компанія привезла чай до Європи на початку XVII століття, а в Англії він з’явився лише в 1650-х роках.
Чим high tea відрізняється від afternoon tea?
Afternoon tea — легке аристократичне чаювання по обіді, high tea — ситна вечеря робітничих родин із чаєм.
Чому чай у Британії став таким масовим?
Ключову роль відіграв Commutation Act 1784 року, який знизив податок зі 119 до 12,5 відсотка й зробив легальний чай доступним.
Висновок
Від аптечної дивовижі до національного символу — чай пройшов в Англії шлях, який змінив і торгівлю, і побут, і навіть політику. Найпростіший спосіб доторкнутися до цієї традиції — заварити міцний чорний чай і влаштувати собі маленьке п’ятигодинне чаювання. Для класичного смаку підійде крупнолистовий чорний чай зі Шрі-Ланки, для аристократичного аромату — Earl Grey з бергамотом, а щоб влаштувати дегустацію для гостей, зручно взяти дегустаційний набір чаю. Більше сортів — у розділі чорний чай.
Великий дегустаційний набір: 12 смаків по 70 г, 840 г чаю. Чорний, зелений, трав’яний і ягідний — подарунок на всі смаки.
1005,00 ₴Оригінальна ціна: 1005,00 ₴.905,00 ₴Поточна ціна: 905,00 ₴.Оберіть опції
Цей товар має кілька варіантів. Параметри можна вибрати на сторінці товару
