Історія чаю в Україні набагато молодша, ніж здається. Популярні картинки, де запорожці біля багаття п’ють чай із казанка, — радше сучасна фантазія, ніж історичний факт. Китайський чай з’явився на українських землях лише у XVIII столітті, довго залишався дорогою розкішшю для еліти й по-справжньому масовим став тільки у ХХ столітті. А що ж тоді пили козаки та їхні нащадки? Узвар, квас, трав’яні відвари, медові напої — і цей світ смаків не менш цікавий, ніж чайна церемонія.
У цій статті ми розбираємо тему у форматі «міф чи факт»: спираємося на Енциклопедію Сучасної України, праці українських істориків і музейні матеріали, а там, де переказ не має підтвердження, прямо про це кажемо.
Ви дізнаєтеся, коли і якими шляхами чай прийшов до України, скільки він коштував у козацьку добу, як Одеса стала морськими чайними воротами імперії і чому в Галичині чай досі можуть назвати «гербатою».
Міф: козаки пили чай
Почнімо з головного. Для Запорозької Січі XVI–XVII століть китайський чай не був звичним напоєм. У Енциклопедії Сучасної України в статті «Їжа» (автори Л. Рябець і Л. Журило) прямо зазначено, що чай з’явився на українських землях у середині XVIII століття, але до кінця того століття так і не набув популярності.
Історик Максим Яременко в ефірі Громадського радіо уточнює: перші згадки про чай в Україні фіксуються на початку XVIII століття. Але тоді це був предмет розкоші. У першій половині XVIII століття фунт чаю (близько 400 грамів) коштував приблизно 2,5 рубля, а в другій половині століття — понад 3 рублі. За такі гроші, за словами історика, можна було купити п’ять свиней або ціле відро якісної горілки. Відповідно, чай могли собі дозволити козацька старшина, шляхта й духовенство, а не рядові козаки.
Факт: чай — напій гетьманської еліти XVIII століття
Тож правильніше казати так: у Гетьманщині XVIII століття чай пила верхівка козацького стану, і для неї він був знаком статусу й новим модним звичаєм. У лікарських порадниках того часу чай також згадувався як складник рецептів, але це відображає уявлення епохи, а не сучасні знання. Масово ж чай, на думку Яременка, став доступним лише в другій половині ХХ століття.
Що насправді пили козаки й селяни
Енциклопедія Сучасної України в статті «Напої» (автор О. Іщенко) описує традиційні українські напої, які були значно старшими за чай:
Квас — найдавніший традиційний напій. Хлібний квас (сирівець) робили повсюдно, у Карпатах і Лісостепу — також фруктовий із яблук чи груш, на Поліссі — ягідний.
Узвар — відвар сушених фруктів і ягід. Його традиційно подавали на хрестинах, родинах та інших урочистостях.
Сита — мед, розведений водою.
Трав’яні відвари з вишневих гілочок, листя смородини й малини, ягід шипшини, липового цвіту, чебрецю, м’яти, звіробою.
Варенуха — прянощі та узвар із горілкою; цей гарячий алкогольний напій, за ЕСУ, був популярним серед козаків.
Портал «Спадщина» на основі «Щоденника» Якова Марковича та інших джерел XVIII століття додає: замість чаю в побуті заварювали трави — звіробій, материнку, чебрець, а на заможних столах бували імпортні вина.
Узвар: напій, що пережив століття
Узвар (його ще називали звар, вар, взвар) варять із сушених вишень, слив, груш, яблук і ягід. Особливе місце він посідає на Святвечір: узвар ставили поруч із кутею на покуті, і обидві страви мали глибоке обрядове значення. На відміну від чаю, узвар ніколи не був розкішшю — його готували з власних заготовок у кожній родині.
Трав’яні напої
Заварювання трав було найближчим до чаювання звичаєм, що існував задовго до появи китайського листя. Чебрець, м’ята, липовий цвіт, звіробій, листя смородини й малини — усе це збирали влітку й сушили на зиму. Такі напої цінували за аромат і смак, а також за те, що вони не потребували жодних витрат.
Збитень і медові напої
Ще одним гарячим напоєм Східної Європи до епохи чаю був збитень — відвар меду з водою, прянощами та травами. Його готували з корицею, гвоздикою, імбиром чи перцем, додаючи м’яту, звіробій або інші трави. Збитень продавали гарячим на ярмарках і торгах, а з масовим поширенням чаю він поступово відійшов у минуле. Спільне у збитня, ситої та узвару — мед і сушені плоди як основа, бо саме вони були доступними в кожному господарстві.
Кава прийшла раніше за чай
Несподіваний факт: на українських землях кава поширилася раніше за чай. Згідно з ЕСУ, кава набула поширення наприкінці XVII століття й швидко стала популярною серед шляхти й міщан. Ті, хто не міг дозволити собі справжню каву, готували замінники зі смажених жолудів, ячменю та цикорію.
Кульчицький: факт і легенда
З кавовою історією пов’язане ім’я Юрія Кульчицького (1640–1694), уродженця села Кульчиці біля Самбора. Задокументовано, що в серпні 1683 року під час облоги Відня він пройшов крізь турецький табір із важливою депешею, а згодом відкрив у Відні кав’ярню. Проте багато деталей — зокрема історія про захоплені 300 мішків кави з турецького обозу — відомі лише з переказів кінця XVIII століття й не мають документальних підтверджень, як пояснює Радіо Свобода.
Галичина: «гербата» і віденські кав’ярні
Західноукраїнські землі, що з кінця XVIII століття входили до складу Австрійської (згодом Австро-Угорської) монархії, розвивалися в іншому культурному полі. Тут панувала кавова культура віденського зразка, а чай був радше доповненням до неї. Про західний вплив свідчить і мова: у Галичині й на Буковині чай називали «гербатою». Етимологічний словник української мови пояснює, що це слово запозичене з польської: herbata поєднує латинське herba — «трава, зілля» — та латинізовану форму китайської назви чаю.
Тобто чай приходив до українців двома дорогами: на схід — суходільними караванами через Російську імперію разом зі словом «чай», на захід — через Польщу й Австрію разом із «гербатою».
Одеса і Київ: чайна торгівля XIX — початку ХХ століття
Справжній перелом стався в другій половині XIX століття. Після відкриття Суецького каналу 1869 року чай почали масово возити морем. За даними синолога О. Коваля, 1871 року з Одеси до китайських портів вирушив перший пароплав, а в 1880-х роках Одеса перетворилася на один із головних чайних портів імперії. Морський чай був дешевшим за караванний, і це поступово змінювало ситуацію.
Фабрика Висоцького в Одесі
Пам’ятка тієї епохи збереглася в Одесі досі — будівля чаєрозважувальної фабрики фірми Висоцького на розі вулиць Канатної й Троїцької (Канатна, 40а). Її збудували 1892 року, а наприкінці 1910-х років реконструювали за проєктом архітектора Володимира Кундерта. Радіо Свобода називає цю споруду одним із найкращих прикладів промислового модерну в Одесі, з майоліковими вставками й металевим декором. На таких фабриках чай, що приходив морем, розважували й пакували для продажу.
Чайні крамниці Києва
У Києві наприкінці XIX — на початку ХХ століття на Хрещатику працював магазин відомої чайної династії Перлових. За матеріалами видання Big Kyiv, там продавали чай вищого ґатунку, свіжообсмажену каву й какао; товар відважували на вагу, покупці могли взяти невеликі порції різних сортів на пробу, а на упаковці зазначали дату фасування.
Самовар в українській оселі
Самовар часто вважають невіддільною частиною «старовинного» українського побуту, але тут теж варто бути обережними. Він справді поширився в Російській імперії як головний пристрій для гарячої води і залишався таким аж до середини ХХ століття. В Україні ж самовар насамперед з’являвся в міських і заможних оселях, у купецьких і поміщицьких домах. Для більшості сіл, де чай до ХХ століття залишався рідкісним, самовар не був повсякденною річчю — там узвар і трав’яні відвари готували в печі.
Історія чаю в Україні: міф чи факт у таблиці
Твердження
Статус
Запорожці XVI–XVII ст. щодня пили китайський чай
Міф
Чай в Україні з’являється у XVIII ст. і спершу доступний лише еліті
Факт
Кава поширилася в Україні раніше за чай
Факт (кінець XVII ст., за ЕСУ)
Узвар і трав’яні відвари — давні народні напої
Факт
Кульчицький захопив у турків 300 мішків кави
Легенда, пізній переказ
Одеса була великим чайним портом наприкінці XIX ст.
Факт
Самовар стояв у кожній селянській хаті
Міф
Практичний блок: українське чаювання з травами
Найавтентичніший спосіб відчути старовинні українські смаки — поєднати звичний чай із травами й ягодами або заварити трав’яну суміш. Ось базові параметри.
Напій
На 300 мл
Температура
Час
Трав’яний настій (чебрець, м’ята, липа)
1–2 ст. л.
95–100 °C
7–10 хв під кришкою
Чорний чай із травами та ягодами
3–4 г
95 °C
4–5 хв
Узвар
100–150 г сухофруктів на 1 л
Довести до кипіння, потім на малому вогні
15–20 хв + настояти кілька годин
Порада: якщо підсолоджуєте узвар медом, додавайте його вже в теплий, а не киплячий напій — так краще збережеться медовий аромат.
Часті запитання
Коли в Україні почали пити чай?
Перші згадки фіксуються у XVIII столітті — за різними оцінками, з його початку або середини. Масовим напоєм чай став значно пізніше, у ХХ столітті.
Що пили запорозькі козаки?
Квас, узвар, трав’яні відвари, медові напої, а також алкогольні — горілку, пиво, варенуху. Китайський чай до їхнього щоденного побуту не входив.
Коли чай став повсякденним напоєм для більшості українців?
Значно пізніше, ніж зазвичай думають. У XIX столітті морський імпорт через Одесу здешевив чай для міських мешканців, але, на думку історика Максима Яременка, по-справжньому масовим і доступним для всіх він став лише в другій половині ХХ століття.
Чому в Галичині чай називають «гербатою»?
Слово прийшло з польської мови, де herbata поєднує латинське herba («трава») та латинізовану назву чаю.
Де в Україні зберігся пам’ятник чайної торгівлі?
В Одесі на Канатній, 40а стоїть будівля колишньої чаєрозважувальної фабрики фірми Висоцького — зразок промислового модерну.
Висновок
Українська чайна історія — це поєднання давніх трав’яних традицій і відносно молодої звички до китайського листа. Найцікавіше народжується саме на їхньому перетині. Спробуйте чай, що звучить по-українськи: Чари Полісся з ромашкою, шипшиною та суницею, трав’яно-квітковий Альпійський луг із ромашкою та мелісою або святковий Різдвяний із прянощами й ягодами. А для знайомства з трав’яними смаками — дегустаційний набір фіточаю.
